Як бути ?..

Пріоритетним напрямком роботи психологічної служби у 2014-2015 навчальному році є надання довготривалої та системної психологічної і соціально- педагогічної допомоги постраждалим, переселеним, біженцям, членам їх сімей і родичам загиблих в ході АТО.

/Files/images/4uyru_CWRGU.jpg Діти є активними свідками процесів, що відбуваються у суспільстві. Криза, що охопила країну – безпосередньо впливає на батьків (особливо на виконання ними батьківських функцій), що, природно, позначається на дітях. Криза настає, коли під тиском життєвих обставин відмовляють звичайні механізми ефективного протистояння їм.

У ситуації кризи діти використовують такі стратегії оволодіння собою:

  • Компенсація: розмова з друзями, придбання нових речей, відхилення від природного, веселі ігри.
  • Уникнення: втеча, заперечення, так ніби нічого не сталося.
  • Регрес: замкнутість (заглиблення в мушлю), отупіння, відмова, «я не можу», сонливість.
  • Конфронтація: емоційне і когнітивне «опрацювання» веде до поступового виходу з кризи. Для того щоб використовувати цей спосіб оволодіння собою, дитині поруч необхідний чуйний дорослий.
Ознаки та симптоми посттравматичного стресового розладу у дітей (за даними Американського національного центру з ПТСР)
Вікова категорія Ознаки та симптоми
Діти молодшого віку (1 – 6 років)• Безсилля і пасивність, відсутність звичайних реакцій
• Генералізований страх
• Підвищена збудливість і незібраність
• Пізнавальна плутанина
• Складність говорити про цю подію
• Складність визначати почуття
• Нічні кошмари, інші порушення сну
• Страх розставання і «чіпляння» за близьку людину
• Регресивні симптоми (наприклад повернення нічного нетримання сечі, втрата мови, рухових навичок)
• Нездатність збагнути смерть як неминучість
• Тривога з приводу смерті
• Соматичні симптоми (болі в животі, головні болі та ін.)
• Підсилена реакція на гучні звуки
• «Заморожування» (раптова нерухомість)
• Метушливість, нехарактерний плач
• Уникання або тривога у відповідь на конкретні стимули, специфічно пов’язані з травмою, включаючи бачене і фізичні відчуття
Діти молодшого та середнього шкільного віку (6 – 11 років)• Почуття відповідальності та провини
• Повторювана травматична гра
• Почуття тривоги при нагадуванні про подію
• Нічні кошмари, інші порушення сну
• Стурбованість з приводу безпеки, думки про загрозу
• Агресивна поведінка, спалахи гніву
• Страх почуття болю, травми
• Пильна увага до тривоги батьків
• Ухиляння від школи
• Тривога/турбота про інших
• Поведінкові, емоційні, особистісні зміни
• Соматичні симптоми (скарги на тілесні болі)
• Очевидні тривога/страх
• Схильність до усамітнення
• Конкретні пов’язані з травмою страхи, загальні страхи
• Віковий регрес (веде себе як молодша дитина)
• Тривога розлуки
• Втрата інтересу до діяльності
• Плутанина думок, недостатнє розуміння травматичних подій
• Відсутність чіткого розуміння явища смерті, причини «поганих» подій
• Прогалини в нестачі розуміння заповнюються «магічними» поясненнями
• Втрата здатності до концентрації в школі, зниження успішності
• Дивна або незвичайна поведінка
Підлітки (12–18 років)• Егоїстичність
• Небезпечна дляжиття поведінка
• Бунт удома або в школі
• Різкі зміни увідносинах
• Депресія, уникнення спілкування
• Зниження успішності в школі
• Спроба віддалиться ізахиститься від почуттів сорому, провини, приниження
• Надмірна активність з іншими людьми чи відступ від інших зметою врегулювання внутрішнього конфлікту
• Схильність допереживання нещасних випадків
• Бажання помсти, активність, пов’язана з відповіддю натравму
• Порушення снуі харчування, нічні кошмариОсобливим методом психологічної допомоги
Дитячі реакції на травму та перші кроки допомоги
Вік 3–7
1. Безпорадність, пасивність Забезпечення підтримки, відпочинку, комфорту, їжі, можливості гратися і/або малювати
2. Генералізованний страх Відновлення захисту з боку дорослих
3. Пізнавальні труднощі (наприклад, не може зрозуміти) Повторні конкретні роз’яснення ситуацій, очікуваних подій
4. Труднощі розпізнавання власних занепокоєнь Знайомство з емоційними назвами загальних реакцій
5. Недостатність вербалізації – елективний мутизм, повторювані невербальні програвання травми, німі запитання Допомога у вербалізації спільних почуттів і скарг (дитина ще не в змозі сприймати свої почуття поокремо)
6. Приписування магічних властивостей спогадам про травму Відділення травми від речових нагадувань (будинки , ящики для іграшок і т.д.)
7. Розлади сну (нічні страхи і кошмари, страх засипання, страх залишатися одному особливо в темряві) Заохочення розповідей про них батькам і вихователям (малювання, ліплення того, що лякає)
8. Тривожна прихильність (чіпляння за дорослих, небажання перебувати без батьків) Забезпечення постійної турботи і догляду (наприклад, запевнення, що його зустрінуть з дитячого садка/школи). Обмін пам’ятними предметами
9. Регресивні симптоми (смоктання пальця, енурез, белькотіння) Переносимість дорослих до цих тимчасових проявів
10. Тривоги, пов’язані з нерозумінням смерті, фантазії про «лікування від смерті», очікування, що померлі можуть повернутися, напасти Пояснення фізичної реальності смерті
Вік до 11 років
1. Поглинання власними діями під час події, стурбованість своєю відповідальністю і/або виною Допомога у висловленні прихованих переживань спровокованих подією
2. Специфічні страхи, що запускаються спогадами або перебуванням на самоті Допомога в ідентифікації та висловленні спогадів, тривог і в попередженні їх генералізації
3. Перекази і програвання події (травматичні гри), пізнавальні повтворення і обсесивна деталізація Дозвіл говорити і гратися, аналіз спотворень, знання про нормальність почуттів і реакцій
4. Страх бути пригніченим своїми переживаннями Стимулювання вираження страху, гніву, печалі і.т.д. в підтримуючій присутності дорослого, щоб попередити почуття захопленості переживанням
5. Порушення концентрації та навчання Стимулювання повідомляти батькам і вчителям, коли думки і почуття заважають
6. Порушення сну (погані сни, страх спати одному) Підтримка в оповіданнях про сни, пояснення, чому бувають погані сни
7. Турбота про свою безпеку і про безпеку інших Допомогти поділитися занепокоєнням, заспокоїти реалістичною інформацією
8. Порушена або нестабільна поведінка (наприклад: незвично агресивна чи безрозсудна поведінка, негативізм) Допомога в оволодінні переживаннями, апеляцією до самоконтролю (н -д: сказавши: «Напевно, це до самоконтролю (наприклад: сказавши: «Напевно, це важко відчувати себе таким сердитим»)
9. Соматичні скарги Допомогти ідентифікувати пережиті під час події тілесні відчуття
10. Пильна увага до реакцій і одужання батьків, страх засмутити батьків своїми тривогами Пропозиція спільних зустрічей з дітьми та батьками, щоб допомогти дітям поділитися інформацією з батьками – що вони відчувають
11. Турбота про інші жертви і їх сім’ї Заохочення конструктивних дій в інтересах постраждалих і загиблих
12. Страх викликані власними реакціями горя, страх привидів Допомога в збереженні позитивних спогадів про те, що він робив у важкий момент, підлітковий вік
Підлітковий вік
1. Погляд з боку, сором і вина (подібно до того, що буває в дорослих) Спонукання до обговорення події, пов’язаних з нею почуттів і реалістичного бачення того, що було можливо
2. Тривожне осмислення своїх страхів, почуття уразливості і інших емоційних реакцій, страх здаватися ненормальним Допомога в розумінні того, що здатність переживати такий страх – ознака дорослості, заохочення розуміння і підтримки в середовищі однолітків
3. Посттравматичні зриви (наприклад:використання наркотиків, алкоголю, деліквентна поведінка, сексуальні загули) Допомога в розумінні того, що така поведінка – спроба блокувати свої реакції на подію і заглушити гнів
4. Небезпечні для життя правила, саморуйнуюча і віктимна поведінка Звернення до спонукань такої поведінки з гострими наслідками, пов’язування їх з імпульсивністю, що веде до агресії
5. Різкі зміни в міжособистісних стосунках Обговорення можливих труднощів у стосунках з однолітками і родиною
6. Бажання і плани помсти Вислухати існуючі плани, звернутися до реальних наслідків їх виконання, заохочувати конструктивні альтернативи, здатні зменшити відчуття посттравматичної безпорадності
7. Радикальні зміни життєвих принципів, що впливають на формування ідентичності Пов’язати принципи змін з впливом травми
8. Передчасний вступ в доросле життя (наприклад: вихід зі школи, шлюбу, або небажання жити в будинку) Заохочення відстрочених рішень, щоб дати час на осмислення своїх реакцій на травму
Рекомендації класним керівникам та вихователям

• Стежте за груповою динамікою класу/групи, щоб вчасно виявляти випадки булінгу та реагувати на них.
• Якщо Ви вважаєте, що дитина стала жертвою булінгу, перш за все переконайтеся, що це дійсно цькування, а не локальний конфлікт.
• Заохочуйте дітей розповідати про свої проблеми вам або своїм батькам.
• Заохочуйте батьків виявляти проблеми спілкування та взаємодії дитини в колективі, звертатись до практичного психолога.
• Для вирішення ситуації шкільному психологу варто працювати не лише з дитиною, яка стала жертвою булінгу, чи з переслідувачем, але й з усім класом.

Для попередження та вирішення конфліктів:


• зберігайте витримку в будь-якій ситуації;
• вчасно зупиніться, намагайтесь не доводити справи до агресивного чи ворожого загострення;
• дайте можливість людині, з якою спілкуєтесь, повністю висловитися;
• критикуйте не людину, а її думку;
• ілюструйте свою позицію більше аргументами, ніж емоціями;
• всебічно аналізуйте розмови, щоб виявити свої помилки, і знати на майбутнє, як їх уникнути;
• знайдіть у поведінці, бажаннях, прагненнях своїх близьких щось хороше, зосередьтеся на цьому;
• показуйте на власному прикладі дітям, як треба правильно сперечатися;
• не переносьте своє змінене ставлення до близьких дорослих на дітей, підтримуйте з дітьми ті ж стосунки, що й раніше;
• оцініть свій емоційний ресурс у підтриманні стосунків з вороже налаштованими близькими людьми. Якщо зараз це не під силу – відкладіть на час спілкування або уникайте тем, на ґрунті яких відбуваються постійні неконструктивні суперечки;
• зміцнюйте зв’язки, розвивайте теми, які вас зближують;
• проводьте заняття з дітьми з метою формування толерантного ставлення до інших точок зору, до різноманітностей;
• надайте батькам інформацію про конфлікти, способи їх попередження та вирішення.


Психолого-педагогічні спостереження американського вченого Дороті Вольте

/Files/images/images4.jpeg

• Якщо діти живуть в умовах ворожнечі, вони вчаться насильству.

• Якщо діти живуть в умовах постійної критики, вони вчаться засуджувати.

• Якщо дитину постійно висміювати, вона вчиться зневажати.

• Якщо дітей постійно соромлять, вони вчаться почувати постійну провину.

• Якщо діти живуть в умовах толерантності, вони вчаться терпимості.

• Якщо дітей підтримують, вони вчаться бути впевненими в собі.

• Якщо дітей хвалять, вона вчаться самоповаги.

• Якщо діти живуть в умовах справедливості, вони вчаться бути справедливими.

• Якщо діти живуть в безпеці, вони вчаться довіряти.

• Якщо діти живуть з визнанням, вони вчаться дружелюбності, вони вчаться знаходити любов на землі.

• Діти вчаться жити у життя.

• Якщо учня постійно критикують, він вчиться ненавидіти.

• Коли дитина живе в атмосфері ворожості, вона вчиться агресивності.

• Дитину висміюють – вона стає замкнутою.

• Якщо їй постійно дорікають, вона вчиться жити з почуттям провини.

• Коли дитина зростає в терпимості, вона вчиться розуміти інших.

• Якщо учня підбадьорювати, він вчиться вірити в себе.

• Коли дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.

• Якщо дитина зростає в чесності, вона вчиться бути справедливою.

• Дитина живе в безпеці, і як наслідок – вона вчиться вірити в людей.

• Коли дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.

• Якщо дитина живе в атмосфері розуміння і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

/Files/images/images.jpeg

Кiлькiсть переглядiв: 1294

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.

Фотогалерея

Дата останньої зміни 04 Липня 2017

Цей сайт безкоштовний!